У статті проведено теоретичнийаналіз гармонії та визначено загальнонаукові, природничі, гуманістичні підходи її оцінки. Встановлено, що феномен гармонії розкривають через поняття узгодженості й доцільності. Доведено, що існує три сенси у розумінні гармонії: математичний, естетичний та художній, а тому вона не існує у «чистому» вигляді, а тісно перепліталися один з одним, та виробляється у процесі виховання особи й участі її в життєдіяльності колективу. Акцентовано увагу, що гармонійність особистості є характеристикою особи, що визначається мірою оптимальності співвідношення сили різноспрямованих і полярних мотивацій один з одним, з психологічними виконавчими можливостями і з поведінковими виявами, рівнем конструктивності стосунків з людьми і з навколишньою природою, характером переважаючого емоційного тону тощо. Встановлено, що типологія індивідуально-особистісних властивостей сприяє формуванню уявлення про гармонію та гармонійність серед студентів-магістрів.

Ключові слова: особистість, індивід, гармонія, кореляція, екстраверсія, інтроверсія.

Список використаних джерел

1. Варій М. Й. Загальна психологія: навч. посібник для студ. психол. і пед. спеціальностей. Львів: Край, 315 с.
2. Штоль Г. В. Мифы классической древности. Москва: Высшая школа, 1993. 324 с.
3. Кессиди Ф. Х. Гераклит и диалектический материализм. Вопросы философии. № 3. С. 47.
4. Аристотель. Об искусстве поэзии. Античная литература. Греция. Москва, 1989. C. 347–365.
5. Скребець В. О. Екологічна свідомість: історичний розвиток, сучасний стан, психологічна діагностика. Чернігів, 1997. 66 с.
6. Основи загальної та юридичної психології: курс лекцій / Бобечко Н. Р., Бойко В. П., Жолнович І. В. та ін. Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011. 224 с.
7. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 272 с.