Досягнення певного рівня економічного розвитку суспільства є одним з головних пріоритетів державної економічної політики та запорукою зміцнення її економічного потенціалу. У статті досліджено, що загрозливий характер деформацій у соціальній сфері потребує запровадження моніторингу соціальних індикаторів, що дозволить адекватно реагувати на небезпечні соціальні явища та розробляти заходи щодо їх подолання. Доведено, що соціально-демографічна компонента економічної безпеки характеризує спроможність держави забезпечити гідний і якісний рівень життя населення, сприятливі умови розвитку людського капіталу та рівня забезпеченості трудовими ресурсами, що забезпечують її сталий розвиток. Встановлено, що причинами бідності є низькі доходи, недосконале трудове законодавство, неефективна соціальна політика держави та соціальна незахищеність, а загрози соціальній безпеці становить трудова міграція. За різними джерелами за межами країни проживає від трьох до п’яти мільйонів її громадян. Оцінка статистичних даних показує, що зайнятість працездатного населення в країні не захищає родини від бідності, і 93,5 % бідних – це домогосподарства з однією працюючою особою, що свідчить про низькі стандарти оплати праці. Встановлено, що на сьогодні існує велика різниця в оплаті праці в Україні та європейськими країнами. Зважаючи на те, що середньомісячна зарплата в Україні зросла, зі 192 доларів у 2015 році до 326 доларів у 2018 році, це становить близько чверті середньої заробітної плати в країнах працевлаштування українців, а тому це є основним мотиваційним чинником трудової міграції.

Ключові слова: соціальна безпека, зарплата, трудова міграція, бідність.

Список використаних джерел

1. Власюк О. С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / Нац. ін-т проблем міжнародної безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. Київ, 2008. 48 с.
2. Гончаренко О. Г. Оцінка рівня життя населення. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки. 2021. № 1 (6). С. 44–55. https://doi.org/10.32755/sjeducation.2021.01.044
3. Лібанова Е. М. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу; Ін-т демографії та соц. досліджень ім. М. В. Птухи. Умань: Видавець “Сочінський М.М.”, 2020. 456 с.
4. Пирогов Г. Г. Концепция социальной безопасности. Обозреватель. 2007. № 9. С. 38–49.
5. Українське суспільство: міграційний вимір: національна доповідь / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України. Київ, 2018. 396 с. URL: https://www.idss.org.ua/arhiv/ 440 Ukraine_migration.pdf.
6. Черенько Л. М. Модель рівня життя в умовах соціально-економічної нестабільності: монографія. Київ: Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, 2021. 423 с.
7. Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: монографія. Київ: НІСД, 1997. 144 с.
8. Libanova, E. (2020). Minimum subsistence level in the social policy of the poor countries of Europe: the case of Ukraine. Economical Annals-XXI, Vol. 182, Issue 3–4, рр. 117–125. URL: https://doi.org/10.21003/ea.V182-12. https://doi.org/10.21003/ea.V182-12
9. Sen, A. (2000). Social Exclusion: Concept, Application and Scrutiny. Social Development Papers, No. 1. URL: https://www.adb.org/sites/ default/files/publication/29778/social-exclusion.pdf.