У статті розглянуто проблему актуального напрямку в зарубіжній і вітчизняній психологічній науці – саморегуляція професіонала в екстремальних умовах діяльності. Наведено результати емпіричного дослідження, що показують на прикладі професійної діяльності керівників установ виконання покарань відмінності в індивідуально-психологічних і управлінських якостях залежно від рівня саморегуляції.

Це дослідження дозволило поглибити уявлення про саморегуляцію та її роль у діяльності керівників установ виконання покарань шляхом виявлення психологічних чинників, що забезпечують оптимізацію управлінських компетенцій в умовах екстремальної професійної діяльності. Система саморегуляції забезпечує усвідомлений контроль і управління своєю активністю, що дозволяє керівнику установи виконання покарань оптимізувати власні комунікативні, організаторські, мотиваційні та емоційні ресурси, що підвищують ефективність і надійність професійної діяльності. Система усвідомленої саморегуляції дозволяє реалізувати індивідуальну стійкість процесів саморегуляції довільної активності керівника при впливі стрес-факторів у напружених умовах діяльності, мобілізувати особистісні ресурси, необхідні для ефективного функціонування і виконання професійно важливих завдань керівника екстремального профілю діяльності, апелюючи до його мотиваційної, комунікативної, управлінської та організаційної сфери особистості.

Глибинне якісне вивчення індивідуально-психологічних характеристик керівників дозволяє виявити основні труднощі і несформовані компетенції (навички) з метою подальшого корекційного та психотерапевтичного впливу. Отримані результати відмінностей і особливостей взаємозв’язку саморегуляції і професійно важливих якостей керівників установ виконання покарань дозволяють говорити про необхідність додаткового психологічного супроводу і навчання навичкам саморегуляції представників цієї групи екстремального профілю діяльності.

Отримані результати дають можливість продовжити дослідження в цьому напрямку. Перспективним вважаємо розроблення практичних програм, спрямованих на підвищення саморегуляції персоналу екстремальних професій, вивчення динаміки зміни ресурсів їх особистості залежно від розвитку рівня саморегуляції.

Ключові слова: саморегуляція, керівник, установа виконання покарань, професійні компетенції, екстремальна професія, Державна кримінально-виконавча служба України.

Список використаних джерел

1. Афанасьєва Н. Є. Психологічне консультування фахівців екстремального профілю на етапі адаптації до професійної діяльності. Психологічний часопис: збірник наукових праць / за ред. С. Д. Максименка. № 4 (8). Вип. 8. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2017. С. 5–16.
2. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. 2-е изд., испр. и доп. Москва: Ленанд, 2011. 320 с.
3. Личностный потенциал. Структура и диагностика / под ред. Д. А. Леонтьева. Москва: Смысл, 2011. 675 с.
4. Kuhl J. Action Control: The maintenance of motivational states. Motivation, Intention, and Volition. Berlin; Heidelberg: Springer-Verl., 1987, рр. 279–291. https://doi.org/10.1007/978-3-642-70967-8_19
5. Deci E. L., Ryan R. M. The «what» and «why» of goal pursuits: Human needs and the selfdetermination of behavior. Psychological Inquiry. 2000. Vol. 11, рр. 227–268. https://doi.org/10.1207/S15327965PLI1104_01
6. Baumeister R. F., Vohs K. D., Tice D. M. The strength model of self-control. Current Directions in Psychological Science. 2007. Vol. 16, рр. 396–403. https://doi.org/10.1111/j.1467-8721.2007.00534.x
7. Моросанова В. И. Опросник «Стиль саморегуляции поведения» (ССП): руководство. Москва: Когито-Центр, 2004. 44 c.
8. Моросанова В. И. Индивидуальный стиль саморегуляции: феномен, структура и функции индивидуальных стилей саморегуляции человека. Москва: Наука, 2001. 192 с.
9. Кобозев И. Ю. Оценка интенсивности профессионального стресса и его влияния на копинг-поведение и механизмы психологической защиты руководителей ОВД. Психопедагогика в правоохранительных органах. № 2. С. 45–49.
10. Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. 339 c.