ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ
Автор(и): Лілік О. О., Шумейко З. Є.
Місце роботи:
Лілік О. О.,
доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри
української мови і літератури Національного університету
«Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, м. Чернігів, Україна;
Шумейко З. Є.,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
педагогіки та гуманітарних дисциплін
Академії Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна
Мова: українська
Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки 2019. № 2 (3): 109–120
https://doi.org/10.32755/sjeducation.2019.02.109
У статті визначено роль синергетичного підходу в професійній підготовці майбутніх педагогів. Встановлено, що засади синергетичної парадигми визначають основні методологічні орієнтири, на яких формуються професійні компетентності майбутніх викладачів. Зазначено, що особистість майбутнього викладача-філолога є відкритою системою, в якій постійно оновлюється інформація та змінюються стани нерівноваги й спокою, що стимулює розвиток та самовдосконалення. Доведено, що педагогічний вплив має спонукати до креативних рішень та творчості, а суб’єкти впливу мають сприяти особистісному і професійному розвитку й саморозвитку. Обґрунтовано, що цілеспрямоване формування здатності до ймовірнісного та нелінійного аналізу нестандартних професійних ситуацій; з особливою уважністю ставитися до студентського колективу, орієнтуватися в умовах інформаційного суспільства, що сприяє професійному становленню педагога. Визначено, що засвоєння майбутніми викладачами української мови й літератури прийомів синергетичного аналізу та вміння їх застосовувати в професійній діяльності сприяє формуванню в них професійних компетентностей.
Ключові слова: синергетика, методологічний підхід, професійні компетентності, заклади вищої освіти, майбутні викладачі української мови й літератури.
Список використаних джерел
- Кремень В. Г., Ільїн В. В. Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму: монографія. Київ: Педагогічна думка, 2012. 368 с.
- Бряник Н. В. Философский смысл картины мира неклассической науки. Вопросы философии. 2013. № 1. С. 93–104.
- Ивина А. А. Философия: энциклопедический словарь. Москва: Гардарики, 2004. 1074 с.
- Хакен Г. Синергетика. Москва: Мир, 1980. 405 с.
- Астафьева О. Н. Социокультурная синергетика: предметная область, история и перспективы. Синергетическая парадигма. Синергетика образования. Москва: Прогресс-Традиция, 2007. С. 470–481.
- Вознюк О. В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика: монографія. Житомир: ЖДУ імені Івана Франка, 2012. 708 с.
- Кремень В. Г. Освітній процес у вимірах синергетичного аналізу. Вища освіта України. № 3 (додаток 2). 2014. С. 7–16.
- Громкова М. Т. Мировоззренческая функция современного образования. Magister. 2000. № 6. С. 38–50.
- Цикін В. О. Синергетика і освіта. Синергетичне світобачення: наукові і педагогічні аспекти. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. С. 162–177.
- Кудрявцев И. К., Лебедев С. А. Синергетика как парадигма нелинейности. Вопросы философии. 2002. № 12. С. 55–63.
- Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры. Санкт-Петербург: Алтейя, 2002. 414 c.
- Ткаченко Л. І. Особистість у парадигмі синергетики: філософсько-освітній тезаурус. Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. № 3. С. 28–34.
[collapse]