У статті досліджено погляди науковців на причини суїциду та суїцидальної поведінки в контексті психоаналітичної традиції. Представлено ретроспективне бачення психоаналітиків феномена суїциду. Так, проаналізувавши роботи З. Фрейда, К. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, К. Хорні, Г. Саллівана та інших дослідників, зроблено спробу систематизувати уявлення представників психоаналітичного напрямку щодо причин бажання померти. У роботі порушено питання, які пов’язані з психодинамічним розумінням механізмів виникнення суїцидального рішення через боротьбу інстинктів Еросу (інстинкт життя) та Танатосу (інстинкт смерті), боротьби Я з Над-Я, або через неусвідомлене метафоричне бажання повернення до утроби матері, символічне прискорення переродження. Наведено приклади виявлених дослідниками факторів, що впливають на прийняття рішення щодо самогубства, в основі яких лежать внутрішні характеристики особистості та чинників навколишнього середовища. У статті також наявні приклади форми саморуйнівної поведінки особистості. Так, Ю. Кінд, досліджуючи проблему самогубства, виділяє шість типів суїцидальних тенденцій на основі виділених функцій: антифузіонарна тенденція, фузіонарна тенденція, мотиваційна тенденція, депресивна тенденція – звернення агресії проти власної особистості, архаїчно-садистична тенденція «Над-Я», «підведення балансу життя». На основі теоретичного аналізу авторами зроблено спробу узагальнити розуміння причин та мотивів суїцидальної поведінки в психоаналітичній теорії. Спираючись на погляди психоаналітиків, дійшли висновку, що самогубство в психоаналітичній концепції, в першу чергу, розглядається як внутрішнє спонукання, що зароджується у психіці і через певний період стимулюється зовнішніми чинниками. В основі такого процесу лежить боротьба між інстинктами: самозбереженням та саморуйнуванням. Отже, автори статті резюмували щодо психоаналітичного підходу, який розглядає самогубство як акт саморуйнівних тенденцій особистості, аутоагресивної поведінки, що є неусвідомленим способом покарати самого себе і намагається пояснити феномен самогубства, в першу чергу, внутрішніми неусвідомлюваними процесами, боротьби «Я» з «Над-Я».

Ключові слова: психоаналіз, самогубство, суїцид, суїцидальна поведінка, аутоагресія.

Список використаних джерел

1. Фрейд З. Основные психологические теории в психоанализе. Очерк истории психоанализа: сборник. Санкт-Питербург: Алетейя, 1998. С. 211–231.

2. Меннингер К. Война с самим собой. Москва: ЭКСМО-Пресс, 2001. 480с.

3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Москва, 1995. 296 с.

4. Юнг К. Г. Либидо, его метаморфозы и символы. Санкт-Питербург: Восточно-Европейский ин-т психоанализа, 1994. 415 с.

5. Салливан Г., Роттер Д., Мишел У. Теория межличностных отношений и когнитивные теории личности. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. 128 с.

6. Хорни К. Наши внутренние конфликты: Невроз и развитие личности. Москва: Академический проект, 2008. 224 с.

7. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический етюд. Санкт-Петербург, 2008. 292 с.

8. Суицид: Хрестоматия по суицидологии. Киев: А.Л.Д., 1996. 216 с.

9. Шнейдман Э. С. Душа Самоубийцы. Серия: Теория и практика психологической помощи. Москва: Смысл, 2001. 316 с.