У статті висвітлено та проаналізовано основні результати дослідження особливостей взаємозв’язку стратегій психологічної захисту та самоактуалізаційних процесів у здобувачів вищого освіти.

Теоретичний аналіз проблеми дозволивши визначити, що активацію психологічної захисту викликає ситуація конфлікту, травми, стресу, його метою є зниження емоційної напруги, запобігання дезорганізації поведінки, свідомості, психіки. Всі захисні механізми мають дві загальні характеристики: вони діють на неусвідомлюваному рівні і є засобами самообману; вони спотворюють, заперечують, трансформують чи фальсифікують сприйняття реальності, щоби зробити тривогу менш загрожливою для індивіда.

Самоактуалізацію визначають як процес саморозвитку особистості, перетворення людини на суб’єкт власної життєдіяльності. Вона невід’ємна від процесу рефлексії, що супроводжує всі складові особистого зростання: саморозуміння, аутосимпатію, цінності, сенси тощо. Успішність фахівця, крім спеціальних знань, умінь, навичок, пов’язана з особистими особливостями, прагненням до саморозвитку, самоактуалізації. Стверджуючись у професії, особистість досягає самоактуалізації.

Результати дослідження показали, що у здобувачів вищого освіти переважаючими механізмами психологічної захисту є: проекція, компенсація та заперечення. Серед параметрів особистості, що самоактуалізується, є вираженими: контактність, аутосимпатія, орієнтація в годині; виражені самоактуалізаційні тенденції: орієнтація у часі, самоповага, самоприйняття, прийняття агресії, контактність. Серед видів психологічних захистів, які найбільшою мірою впливають на процес самоактуалізації особистості, виділено заміщення та проєкцію.

Ключові слова: психологічний захист, самоактуалізація, здобувач вищої освіти.

Список використаних джерел

1. Біла І. М. Самоздійснення, самоактуалізація особистості. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2013. № 12. С. 102-105.
2. Болотнікова І. В. Акмеологічні засади особистісного самоздійснення. Актуальні проблеми психології. 2016.Т. 5. Віп. 16. С. 3-12.
3. Карпенка Є. В. Самоактуалізація та адаптація: від конфронтації до кооперації: монографія. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. 272 ​​с.
4. Коломієць Л. І., Сольвар В. В., Кожедуб Т. С. Обґрунтування теоретико-методологічних засад емпіричного дослідження особистісного самоздійснення осіб юнацького віку. Psychological journal . 2019. Т. 5. Віп. 12. С. 43-58. https://doi.org/10.31108/1.2019.5.12.3
5. Пенькова О. І. Розвиток самовдосконалення особистості в соціальній середовищі. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка . Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія. 2018. Т. ІХ. Віп. 11. Київ; Ніжин : ПП Лисенко. С. 134-141.
6. Туркова Д. М. Вправи з ідентифікації механізмів психологічної захисту у контексті емпатійного розуміння особистості. Практична психологія та соціальна робота . 2012. № 8. С. 42-45.