ТЕХНОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТА УМОВНО-ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ В АСПЕКТІ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

Автор(и): Пасічник О. М.

Місце роботи:

Пасічник О. М.,

старший викладач кафедри педагогіки та гуманітарних дисциплін,

Академія Державної пентенціарної служби, м. Чернігів, Україна

ORCID: 0000-0002-0252-5594

Мова: українська

Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки 2021. № 2(7): 114-125

https://doi.org/10.32755/sjeducation.2021.02.114

Анотація

У статті розглянуто інститут умовно дострокового звільнення від відбування покарання як один із засобів стимулювання поведінки засудженого в аспекті проведення соціально-виховної роботи. Соціально-виховна робота з особами, які знаходяться в місцях позбавлення волі, направлена на виправлення та ресоціалізацію. Особливу роль у корекції поведінки засуджених відіграють методи мотивації та стимулювання поведінки, до яких належать різного плану заохочення та пільги.

Багаторічна практика існування та застосування інституту умовно-дострокового звільнення довела, що формуванням у свідомості засуджених реальних перспектив дострокового звільнення від покарання створює сприятливі умови для більш ефективного проходження процесів виправлення та досягнення цілей кримінально-виконавчого законодавства.

Для застосування цієї норми має бути в наявності дві ознаки: формальна (юридична) передбачає факт відбуття засудженим передбаченої законом частини строку покарання та фактична (суб’єктивна) ознака, яка передбачає, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці повинен довести своє виправлення. Орієнтиром для визначення того, що засуджений «довів своє виправлення», визнана сумлінна поведінка, сумлінне ставлення до праці, до навчання, активна участь у роботі самодіяльних організацій. Сумлінна поведінка має передбачати не тільки наявність у засудженого заохочень, але й доводити те, що засуджений подає приклад поведінки іншим засудженим. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином і надання матеріальної допомоги сім’ї або виплати позовів.

Однак попри актуальність та тривалість використання інструмента умовно-дострокового звільнення існує низка питань щодо технології його застосування, визначення ступеня виправлення під час прийняття рішення щодо застосування цієї пільги, розгляду матеріалів судом за заявою засудженого, а також підготовки необхідних матеріалів для суду в рамках впровадження оцінки ризиків.

Ключові слова: соціально-виховна робота, умовно-дострокове звільнення, технологія застосування, стимулювання поведінки засуджених.

Список використаних джерел

  1. Бадира В. А. Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання: дис. … канд. юрид. наук 12.00.08 / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». Запоріжжя, 2005. 241 с.
  2. Дащенко О. В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Класичний приватний університет. Запоріжжя, 2009. 23 с.
  3. Інструкція про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів: затв.наказом М-ваюстиції України від 06.2012 р. № 847/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-12#Text.
  4. Казначеєва Д. В. Кримінально-виконавчі засади звільнення засуджених від відбування покарання (кримінально-виконавчий аналіз): дис. … канд. юрид. наук / Харківський інститут внутрішніх справ. Харків, 2011. 206 с.
  5. Караман О. Л. Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних закладах: монографія. Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2012. 448 с.
  6. Кримінально-виконавчий кодекс України: наук.-практ. комент.; за заг. ред. А. Х. Степанюка. Xарків: Одіссей, 2005. 560 с.
  7. Кримінально-виконачий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 р. № 1129-IV. Відомості Верховної Ради України. №3–4. Ст. 21.
  8. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 1129-IV. Відомості Верховної Ради України. № 9–10; № 11–12. № 13. Ст. 88.
  9. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. № 25–26. Ст. 131.
  10. Методичні рекомендації щодо проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі: затв. наказом М-ва юстиції України від 27.11.2020 р. № 4121/5.
  11. Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими: наказ Міністерства юстиції від 11.2013  № 2300/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1863-13#Text.
  12. Третяк О. С. Теоретико-методологічні засади проведення соціальної та виховної роботи із засудженими до позбавлення волі: монографія. Чернігів: ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка, 2012. 400 с.
  13. Чебоненко С. О., Дрижак В. В., Новак В. І. Пенітенціарна педагогіка та соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі. Чернігів, 2006. 124 с.

[collapse]

Повний текст .pdf

©2024. Пенітенціарна академія України