Демократії, як формі суспільного життя, вже понад 2,5 тисяч років. Зазначено, що розгортання демократії як масштабного процесу у ХХІ ст. стало фактором, який обумовлює сукупність соціальних і правових відносин у світі. Підкреслено, що на сьогоднішній день демократія. як форма соціально-політичного устрою держави, набула вигляду, який відрізняється від тієї демократії, що виникла в Афінах і яка сприймалася як досконала та прирівнювалася до богині, святість якої не викликала сумнівів і не допускала посягань. Вважаємо, трансформація демократії вимагає рефлексії.

Метою статті визначено узагальнення поглядів дослідників різних історичних епох на феномен демократії.

Зазначається, що на момент свого зародження демократія була носієм ідей концепції соціально-політичного порядку, опозиційної пірамідально-ієрархічним суспільним відносинам. Також наголошується, що демократія протягом історії свого існування не мала схвального відношення, що підтверджують висловлювання Платона, Аристотеля, У. Черчіля та ін. Однак, також вказується, що на даний час концептуалізовано закріплено зміну відношення до демократії, тож варіативний ряд оцінок демократії, як і сама демократія як феномен, набули чималих варіантів.

Робиться висновок, що на відміну від обмеженого класичного визначення демократії в сучасному філософському дискурсі цей концепт є достатньо широким і таким, що має відтінки, які й акцентуються дослідниками. Фахівці наголошують, що демократія завжди вибудовується в конкретному суспільстві, набуваючи тим самим унікальних рис. На думку дослідників, вона є процесом, який вимагає часу, терпіння та вміння користуватися результатом. Крім того, її не можна ані досягти, надавши тільки право вибору, ані як рецепт «виписати», вона вимагає знань і навичок, що є результатом досвіду з помилками та перемогами. На цьому наголошували як античні любомудри, так і акцентують сучасні дослідники.

Ключові слова: аристократія, демократія, народ, влада, поліархія, хвилі демократії.

Список використаних джерел

1. Аристотель Политика / пер. С.А. Жебелева. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т. 4 / общ. ред. А.И. Доватура. Москва: Мысль, 1983. С. 375-644.
2. Даймонд Л. Прошла ли «третья волна» демократизации? Полис. 1999. № 1. С. 10-25.
3. Даль Р. Демократия и ее критики / пер. с англ. под ред. М.В. Ильина. Москва: РОССПЭН, 2003. 576 с.
4. Макиавелли Н. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. Макиавелли Н. Избранные сочинения / пер. с ит., вступ.ст. К. Долгова; сост. Р. Хлодовского. Москва: Худож.лит, 1982. С.379-452.
5. Морлино Л., Карли Л.-Г. Как оценивать демократию. Какие существуют варианты? [пер. с англ.]. Москва: Изд. дом ВШЭ, 2014. 35 с.
6. Турэн А. Что означает демократия сегодня? Международный журнал социальных наук. 1991. №1. С. 17-28.
7. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века / пер. с англ. Л.Ю. Пантиной. Москва: РОССПЭН, 2003. 367 с.
8. Хейвуд Э. Политология: учебник для вузов / пер. с англ. под ред. Г.Г. Водолазова, В.Ю. Вельского. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. 544 с.
9. Democracy Index 2020: In sickness and in health? A report by the Economist Intelligence Unit. URL: https://www.eiu.com/n/campaigns/democracy-index-2020/ (дата звернення: 05.05.2021).
10. Cartledge P. Democracy: a life. Description. New York, NY: Oxford University Press, 2016. 417 р.
11. Churchill W.L. Speech in the House of Commons (11 November 1947). URL: http://hansard.millbanksystems.com/commons/1947/nov/11/parliament-bill#column_206. (дата звернення: 15.12.2020).