У статті досліджено особливості моделі «держави загального добробуту» (welfare state), яка постійно змінювалась, трансформувалась, мала різні варіанти реалізації та впровадження, переживала кризу і мала пост­кризовий розвиток. Визначено, що лише держава, в політиці «держави загального добробуту» є гарантом соціальних прав і можливостей  для своїх громадян. Розкрито типи моделей добробуту та основні їхні характеристики, що визначають особливості соціальної політики, яку реалізують країни. Встановлено, що модель «держави загального добробуту» пережила економічну, ідеологічну та філософську кризу, що й привело до необхідності оновлення і модернізації концептуальних засад її реалізації. Доведено, що зміни в соціальній політиці країни дозволяє чітко розмежувати програмне скорочення держави добробуту (programmatic retrenchment) і системне скорочення (systematic retrenchment), тобто скорочення соціальних програм або скорочення фінансування соціальних витрат у моделі держави загального добробуту. Показано типологію моделей управління соціальною політикою держави, зокрема: плюралістичну, корпоративну, марксистську модель та модель еліт. Доведено, що головне соціальне завдання економічної політики держави полягає «не з роздачі благ, а в забезпеченні умов свободи і самостійності індивідуумів, здатних створювати ці блага і самостійно подбати про себе і свою сім’ю». Сучасний варіант соціально-економічної моделі «держави загального добробуту» полягає у створенні умов, що забезпечують синергію ринкового саморегулювання та державного втручання і реалізуються в напрямку розвитку економічної свободи та розвитку особистості. Встановлено, що вибір реалізації моделі «держави загального добробуту» залежить від історичних, соціокультурних та економічних умов, що склались у країні, та визначаються типом її суспільно-політичного устрою, ідеологічними та духовними принципами, особливостями етапу розвитку.

Ключові слова: добробут, держава, модель «держави загального добробуту», соціальна справедливість, соціальне забезпечення.

Список використаних джерел

1. Esping-Andersen G. The three worlds of welfare capitalism. Cambridge, 1990.
2. O`Connor J. Bringing the International Economy back in Welfare System Charge in Sweden Britain and the United States. Globalization and Welfare State. International Journal of Sociology and Social Policy. 1998. Vol. 18. № 2–4.
3. Pierson K. Beyond theWelfare State? The New Political Economy of Welfare. Cambridge, 1998.
4. Stiglitz J. E. The Welfare State in the Twenty-First Century. Working Papers of Roosevelt Institute; Climate and Economic Transformation. 2017. June, 20.
5. Stryker R. Globalization and Welfare State. International Journal of Sociology and Social Policy. 1998. Vol. 18. № 2–4.
6. Біляцький С. Соціальний захист як ознака цивілізованості.
   Віче. № 8. С. 63–74.
7. Ерхард Л. Добробут для всіх. Перше видання. Wohlstand für Alle, 1957.
8. Романченко В. Б. Порівняльний аналіз сучасних соціально-економічних моделей держави. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 19–20. С. 186–199.
9. Сіленко А. Права людини в соціальній державі. Нова політика. 2002. № 1. С. 24–27.

Фомін С. С. Типи соціально-економічних моделей та їхній вплив на процеси модернізації. Країни пострадянського простору: виклики модернізації : зб. наук. пр. 2016. С. 32–46.