У статті представлено результати дослідження схильності до ризику здобувачів вищої освіти та особливостей її взаємозв’язку з мотиваційною структурою особистості. Схильність до ризику розглядається як прагнення особистості до небезпечних дій, яке супроводжується гострими емоційними переживаннями.

Отримані в емпіричному дослідженні результати свідчать про те, що у здобувачів вищої освіти середній рівень схильності (готовності) до ризику, серед компонентів якої найбільш розвиненим є контрольно-регулятивний компонент, найменш розвиненим ‒ конативний. У мотиваційній структурі особистості переважає загальножитейська спрямованість. Кореляційний аналіз виявив наявність як прямого, так і зворотного зв’язку між схильністю до ризику та компонентами мотиваційної структури особистості здобувачів вищої освіти. Схильність до ризику має зворотний взаємозв’язок з життєзабезпеченням, комфортом, прямий – із загальною та творчою активністю. Тобто, якщо людина прагне підтримувати комфортне життя, яке забезпечує її всім необхідним, вона не буде демонструвати ризиковану поведінку. Творча й загальносоціальна активність, навпаки, сприяють розвитку ризикової поведінки, підвищують рівень схильності до ризику.

Теоретичний аналіз та емпіричне дослідження проблеми взаємозв’язку схильності до ризику та мотиваційних особливостей у здобувачів вищої освіти показали, що у досліджуваних виявлено середній рівень схильності до ризику, переважання загальножитейської мотиваційної спрямованості. Кореляційний аналіз дозволяє стверджувати, що схильність до ризику підвищують мотиви, пов’язані зі спілкуванням, загальною та творчою активністю, прагнення бути корисним для суспільства.

Ключові слова: схильність до ризику, мотиваційна структура особистості, здобувач вищої освіти.

Список використаних джерел

1. Вдовіченко О. Порівняння схильності до ризику в підлітковому та юнацькому віці. Психологія: реальність і перспективи. Збірник наукових праць РДГУ. 2021. Вип. 16. С. 47‒55.
2. Вдовіченко О. В. Ризик особистості як фактор мотивації досягнення та губристичної мотивації на кризових етапах онтогенезу. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. 2017. Вип. 56. С. 41–51.
3. Дем’янчук Ю., Голуб А. Схильність до ризикованої поведінки у юнацькому віці. Психологічні дослідження : наукові праці викладачів та студентів соціально-психологічного факультету. 2022. Випуск 15. Житомир : Видавництво ЖДУ імені Івана Франка. С. 8–11.
4. Казанжи М., Вдовіченко О. Схильність до ризику студентів у співвіднесенні з їх психологічною ресурсністю. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки. 2021. Випуск 8. С. 66–74.
5. Колчигіна А. В., Зайцева О. О. Специфіка та взаємозв’язок мотиваційно-регулятивної сфери студентів. Особистість, суспільство, закон : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. С. П. Бочарової (25 квіт. 2019 р., м. Харків, Україна). Харків, 2019. С. 69–71.
6. Саннікова О. П., Бикова С. В. Психологічна діагностика стійкої схильності до ризику: апробація оригінальної методики. Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка. Психологія. 2008. № 19. С. 4–15.
7. Саннікова О., Санніков О. Авантюрність і ризик у структурі прийняття рішень. Наука і освіта. 2018. № 9 10. С. 111–119