Стаття присвячена вивченню особливостей використання засобів комунікації студентів інтровертованого та екстравертованого типу особистості. Досліджено основні поняття окресленої проблеми, зокрема спілкування та комунікації, визначено їх відмінності. Наголошено на важливості вивчення комунікативних процесів, констатовано їх вплив на розвиток усього суспільства і залучення в різноманітних сферах життєдіяльності.

У роботі узагальнено знання світового досвіду та погляди сучасних науковців щодо вивчення проблеми дослідження. Встановлено, що існує багато типологій, які класифікують особистість за різними критеріями. Найбільш поширеною є інтровертованість та екстравертованість, що визначається домінуючою психологічною установкою особистості (за К. Г. Юнгом).

Метою дослідження є вивчення особливостей вербальної і невербальної комунікації студентів інтро- та екстравертів.

Наукова новизна. Виконані дослідження дозволили виявити особливості використання вербальних і невербальних засобів спілкування в процесі комунікації студентів у різних позиціях: з викладачами, товаришами та однокурсниками.

Визначений психодіагностичний інструментарій для вирішення завдань дослідження, зібрано й проаналізовано отримані фактичні дані. Емпірично встановлено, що в екстравертів та інтровертів існують як відмінності, так і збіги у використанні засобів невербальної комунікації, визначено співвідношення їх виявів у студентів обох типів особистості.

Висновки. Доведено необхідність формування комунікативної компетентності у студентів, розвитку навичок розуміння виявів невербального спілкування для кращої соціалізації та поліпшення свого образу в очах іншої людини.

Ключові слова: спілкування, комунікація, вербальні засоби, невербальні засоби, інтровертованість, екстравертованість.

Список використаних джерел

1. Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні. Київ, 2004. 383 с.
2. Кайдалова Л. Г., Пляка Л. В. Психологія спілкування : навчальний посібник. Харків : НФаУ, 2011. 132 с.
3. Лабунская В. А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). Ростов-на-Дону : Феникс, 1988. 246 с.
4. Омельченко І. М. Спілкування як комунікація, взаємодія і діалог із іншим: суб’єктний підхід. Проблеми сучасної психології. Вип. 28. С. 378.
5. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты : учебное пособие. Самара : БАХРАХ-М, 2001. 672 с.
6. Савенкова Л. О., Сгадова В. В., Борисенко Л. Л. Психологія спілкування : навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2015. 309 с.
7. Фучеджі В. Д., Аванесова І. Н., Ключко А. А. Характерні особливості розуміння невербального спілкування в повсякденному житті. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 5. С. 83–86. https://doi.org/10.32840/2663-6026.2019.5-2.15
8. Юнг К. Г. Психологические типы. Москва, 1924. 96 с.
9. Birdwhistell R. L. Kinesics and Context. Essays on body motion communication. Philadelphia : University of Penssylvania Press, 1970. https://doi.org/10.9783/9780812201284