Метою статті є проаналізувати особливості викладання англійської мови за допомогою подкастів. Ця мета передбачає виконання таких завдань дослідження: з’ясувати етапи створення подкастів для викладання та навчання англійської мови для самоосвіти.

Методологія: досягненню мети й виконанню поставлених завдань сприяло використання таких методів дослідження, як аналіз наукових педагогічних і методичних джерел у викладанні англійської мови за допомогою подкастів; розробка проєкту щодо викладання англійської мови з використанням подкастів для самоосвіти дорослого покоління.

Наукова новизна. У статті проаналізовано позитивні та негативні сторони викладання англійської мови як іноземної з використанням подкастів у формальній, неформальній та інформальній освіті.

Результати дослідження показують, що викладання англійської мови з використанням подкастів можливо здійснювати у формальній, нефор­мальній та інформальній освіті. На основі досліджень з’ясовано, що неформальна освіта в навчанні англійської мови є інституційною, цільовою та спланованою освітою окремими особами чи організаціями, що надають дидактичні, соціально-педагогічні, професійно орієнтовані, мовно-лінгвістичні, культурно-мистецькі, андрологічні та дистанційні освітні послуги для вивчення англійської мови на певному рівні. Зазначено, що для підвищення рівня володіння англомовною комунікативною компетентністю для професійного та побутового спілкування в різних комунікативних ситуаціях бажано організовувати на підприємствах курси для своїх працівників. Акцентовано, що для кращого засвоєння навчального матеріалу з англій­ської мови треба створювати й залучати подкасти. На основі дослідження С. Ю. Ніколаєвої враховано їх основні риси (результативність, ефективність, ергономічність і висока мотивація) для підвищення інтересу до неформальної освіти та вдосконалення особистісних здібностей і сприяння подальшому навчанню слухачів у позааудиторних умовах. Аналіз дослідження щодо використання подкастів у навчанні показує, що подкасти є важливим і відносно новим навчальним засобом, який викладачі можуть використовувати, щоб уникнути стандартних методів навчання.

Практичне значення. У дослідженні розкрито особливості створення й використання подкастів у неформальній освіті, а саме у навчанні слухачів англійської мови в позааудиторних умовах. Такі платформи, як Twitter, Instagram і YouTube створюють нові можливості для використання англійської мови. Подкасти мають свої особливості: доступність, презентабельність і самостійність. У статті проаналізовано переваги та недоліки аудіоподкастів. Створення подкасту – це складний процес, який вимагає планування та виконання кількох етапів (планування подкасту, добір навчального матеріалу, редагування й публікування навчального матеріалу, створення трейлера та оформлення обкладинки подкасту, підготовка подкастів). Зазначено, що подкасти є своєрідним цифровим архівом, який зберігає мовну та мовленнєву інформацію довгостроково і робить її доступною для слухачів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Створення подкасту є складним процесом, який потребує планування та реалізації на кількох етапах (планування подкасту, пошук навчального матеріалу, редагування та публікація навчального матеріалу, створення трейлера та дизайн обкладинки подкасту, продукування подкастів). Наголошено, що подкасти є своєрідним цифровим архівом, який зберігає мовну та мовленнєву інформацію протягом тривалого часу і робить її доступною для слухачів.

Цінність (оригінальність). Цінність дослідження характеризується представленням нового бачення особливостей створення та використання подкастів у неформальній освіті, а саме у навчанні слухачів англійської мови в позааудиторних умовах. 

Ключові слова: подкасти, неформальна освіта, самоосвіта, викладання англійської мови.

Список використаних джерел:

1. Андрущенко В. Філософія неформальної освіти: проблеми та перспективи розвитку. Вища освіта України. № 4. C. 5–9.
2. Баліка Л., Петренко С., Петренко І. Неформальна та інфор­мальна освіта: нові способи формування компетентностей фахівця в сучасних умовах. Інноватика у вихованні. Вип. 18. C. 155–162.
3. Бахрушин В. Неформальна та інформальна освіта: навіщо вони нам потрібні? URL: http://education-ua.org/ua/articles/872-neformalna-tainformalna-osvita-navishcho-voni-nam-potribni (дата звернення: 25.06.2024).
4. Гончарук А. Неформальна освіта дорослих у країнах ЄС. Педагогічні науки. № 54. C. 31–36.
5. Лук’янова Л., Ващенко Л. Неформальна освіта різних категорій дорослого населення: теоретичні аспекти, методичні засади. VIII Українсько-польський / Польсько-український науковий форум «Освіта для миру» –  С. 400–417. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/734295/1/volume_2_2019-400-417.pdf (дата звернення: 15.07.2024).
6. Лук’янова Л. Неформальна освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя. URL: http://www.uaod.org.ua/ data/PRO_OSVITU_DOROSLYH/unformal_OD.PDF (дата звернення: 25.06.2024).
7. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін. ; за заг. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ : Ленвіт, 2013. 590 с.
8. Ніколенко Л. Т. Науково-методичний супровід формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих. URL: http://umo.edu. ua/images/content/nashi_vydanya/pislya_dyplom_osvina/1_2016/НИКОЛЕНКО.pdf/ (дата звернення: 15.07.2024).
9. Павлик Н. П. Зарубіжний досвід організації неформальної освіти. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. 2016. Вип. 1. C. 264–273.
10. Павлик Н. П. Характерологічні ознаки неформальної освіти: соціально-педагогічний підхід. Професійна освіта: методологія, теорія та технології. Вип. 2. C. 160–170.
11. Amendolagine V., Jacobi N. Symbiotic relationships among formal and informal institutions: Comparing five Brazilian cultural ecosystems. Economic Systems. Vol. 47, Iss. 3. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0939362523000213?via%3Dihub (дата звернення: 15.06.2024).
12. Candace K. Galla. Indigenous language revitalization and technology From tradition to contemporary domains. Indigenous language revitalization: encouragement, guidance & lessons learned/ Reyhner Jon and Louise Lockard (eds.). 2009. P. 167–182.
13. Coombs P., Manzoor A. Memerangi kemiskinan di pedesaan melalui pendidikan non-formal. Jakarta : Rajawali, 1984. 491 p.
14. Cru J. Micro-level language planning and YouTube comments: Destigmatising indigenous languages through rap music. Current Issues in Language Planning. Vol. 19, Iss. 4. P. 1–19.
15. Danos D., Turin M. Living language, resurgent radio: a survey of indigenous language broadcasting initiatives. Language Documentation & Conservation. Vol.15. P. 75–152.
16. Elice, Maseleno A., Pahrudin A. Formal, Informal and Non Formal Education Systems. Journal of Learning and Educational Policy.2023. Vol. 4, No. 1. P. 30–35. URL: https://journal.hmjournals. com/index.php/JLEP/article/view/3180/2649 (дата звернення: 15.07.2024).
17. Eraut M. Non-formal learning and tacit knowledge in professional work. British Journal of Educational Psychology. Vol. 70, Part 1. P. 113–136.
18. Federighi P. Non‐formal Education: Glossary of Adult Learning in Europe. Hamburg : UNESCO Institute for Education, 1999. 130 p.
19. Finney J., Philpott C. Informal learning and meta-pedagogy in initial teacher education in England. British Journal of Music Education. 2010. 27, Iss. 1. P. 7–19. URL: https://doi.org/10.1017/ S0265051709990167 (дата звернення: 25.06.2024).
20. Ferreira N. O., Turin M. Rádios indígenas: Brazil’s Indigenous language broadcasting landscape. Journal of Radio and Audio Media. 2021.  30, Iss. 20. P. 1–25.
21. Folkestad G. Formal and informal learning situations or practices vs formal and informal ways of learning. British Journal of Music Education. Vol. 23, Iss. 2. P. 135–145.
22. Kikoria G., Sanikidze Z. Factors affecting non-formal and informal education. Business strategy: Ukrainian realities and convergence with the EU opportunities : Proceedings of International Scientific and Practical Internet Conference (Kyiv. November 8, 2023). URL: https://www.researchgate.net/publication/377852335 (дата звернення: 11.06.2024).
23. Kukulska-Hulme A., Traxler J. Mobile learning : a handbook for educators and trainers. London : Routledge, 2005. P. 1–6.
24. Kukulska-Hulme A. Mobile language learning now and in the future // Från vision till praktik: Språkutbildning och Informationsteknik (From vision to practice: language learning and IT) / Svensson Patrick (ed.). Swedish Net University (Nätuniversitetet), 2006. P. 295–310.
25. Mylonas Y. Witnessing absences: social media as archives and public spheres. Social Identities Journal for the Study of Race, Nation and Culture. 2017. 23, Iss. 3. P. 271–288.
26. Pienimäki M., Kinnula M., Livari N. Finding fun in non-formal technology education. International Journal of Child-Computer Interaction. Vol. 29. P. 1–13. URL: https://www.sciencedirect.com /science/article/pii/S2212868921000234?via%3Dihub (дата звернення: 15.06.2024).
27. Rosell-Aguilar F. Top of the pods – In search of a podcasting «pоdagogy» for language learning. Computer Assisted Language Learning. 2007. 20, No 5. P. 471–492.
28. Storsve G. Formal, informal, and non-formal learning as analytic categories for research in music education. International Journal of Music Education. Vol. 42, Iss.2. URL: https://www.researchgate.net /publication/380580500_Formal_informal_and_nonformal_learning_as_analytic_categories_for_research_in_music_education (дата звернення: 25.06.2024).
29. Tudor S. L. Formal – Non-formal – Informal in Education. Procedia – Social and Behavioral Sciences. Vol. 76. P. 821–826. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S187704281300 7568 (дата звернення: 17.06.2024).
30. Wagner I. New technologies, same ideologies: learning from language revitalization online. Language Documentation & Conservation. Vol. 11. P. 133–156.