У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження особливостей взаємозв’язку емоційного вигорання та суїцидального ризику у військовослужбовців. Аналіз психологічної літератури з проблеми показав, що діяльність військових здійснюється в особливих, екстремальних умовах, пов’язаних із загрозою життю та здоров’ю людей. Це ставить підвищені вимоги до особистості військового, його морально-вольових, емоційних, інтелектуальних якостей, що створює велике навантаження на адаптивні системи фахівця. З часом відбувається накопичення негативних станів, що призводить до розвитку різних професійних деформацій, деструкцій. Одним з виявів є синдром емоційного вигорання, наслідком якого може бути поява суїцидальних думок і поведінки.

Метою дослідження є визначення особливостей взаємозв’язку емоційного вигорання та суїцидального ризику у військовослужбовців.

Наукова новизна. Проведене дослідження дозволило виявити, що у військовослужбовців усі симптоми емоційного вигорання знаходяться у стадії формування. Серед суїцидальної мотивації найбільш вираженими комплексами є: анестетичний, анемічний, альтруїстичний і аутопунітичний. Найменш вираженими – інструментальний і гетеропунітичний. Найбільш вираженими протисуїцидальними мотиваційними комплексами є: фінальна невизначеність, етичний комплекс, моральний і провітальний. Найменш вираженими – естетичний, нарцисичний і релігійний. Найбільш вираженими діагностичними концептами суїцидального ризику є: антисуїцидальний чинник, демонстративність, соціальний песимізм і максималізм. Найменш виражений – злам культурних бар’єрів.

Висновки. Аналіз особливостей взаємозв’язку між емоційним вигоранням і суїцидальним ризиком показав, що формування синдрому емоційного вигорання значно підвищує рівень суїцидального ризику у військовослужбовців. Психологам потрібно розробити ефективні засоби профілактики емоційного вигорання у військовослужбовців.

Ключові слова: емоційне вигорання, аутоагресивна поведінка, суїцидальна поведінка, військовослужбовці.

Список використаних джерел

1. 1. Гузенко І. Синдром емоційного вигорання у професійній ді­яльності військовослужбовців. Психологія національної безпеки :
   матеріали наук.-практ. конф. Львів : СПОЛОМ, 2017. С. 49–52.
2. Демидюк В. М., Пілат М. С. Психологічні чинники запобігання емоційному вигоранню військовослужбовців в умовах довготривалих збройних конфліктів. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія» : науковий журнал. Острог : Вид-во НаУОА, 2021. № 12. С. 102–106.
3. Дергач М. А. Особливості міжособистісних стосунків військовослужбовців з різним рівнем емоційного вигорання, які перебувають в зоні бойових дій. Актуальні проблеми психології. 2018. Т. ХІ. Вип. 17. С. 64–79.
4. Мозальов В., Власенко Р. Соціально-психологічні чинники та напрями запобігання суїцидальної поведінки військовослужбовців в бойових умовах. Вісник Національного університету оборони України. 2023. № 5 (75). С. 72–77. URL: https://doi.org/10. 33099/2617-6858-2023-75-5-72-77 (дата звернення: 20.01.2024).
5. Пріб Г. А. Патопсихологічні складові емоційного вигорання військовослужбовців як чинник національної безпеки. Державне управління. 2019. № 3 (11). С. 75–79.
6. П᾽янківська Л. В. Взаємозв᾽язок «емоційного вигорання» з ціннісно-смисловою сферою військовослужбовців. Актуальні проблеми психології. 2017. Т. ХІ. Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Вип. 15. С. 431–437.
7. Рижкова Н. В. Емпіричне дослідження психологічних чинників емоційного вигорання військовослужбовців інженерних військ. Вісник Національного університету оборони України. Питання психології. 2020. № 4 (57). С. 84–92.
8. Синишина В. М. Психологічні чинники суїцидальної поведінки серед військовослужбовців. Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації : матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Переяслав, 2021. Вип. 73. С. 118‒121.
9. Хайрулін О. М. Психологія професійного вигорання вій­ськовослужбовців : монографія. Тернопіль : ТНЕУ, 2015. 220 с.