Незважаючи на те, що дистанційна освіта набула свого розвитку у 90‑х рр. XX ст. у більшості країн, нині цей вид навчання є дуже актуальним через події, які відбуваються в Україні. Метою статті є аналіз дистанційного навчання з виокремленням його характерних рис та порівняння цього виду навчання з такими, як віртуальне та онлайн, оскільки дуже часто дистанційне навчання ототожнюють саме з ними. У статті розмежовано ці поняття. Дистанційне навчання має більш детальний дизайн заняття та відносно чітку структуру, оскільки охоплює постановку заняття, цілі, оцінювання розуміння студентами матеріалу, його зміст, оцінювання майстерності виконання, часові рамки заняття. Завдання мають бути чіткими, корисними та зрозумілими. Дистанційне навчання, на відміну від онлайн, яке з’явилось через поширення пандемії коронавірусу, є більш продуманим та активним. Воно гнучке, навчає самостійності, розширює можливості викладачів і студентів. У статті акцентовано увагу на тому, що основна відмінність дистанційного навчання від інших видів полягає в тім, що онлайн-навчання – це отримання знань та розвиток навичок і вмінь за допомогою гаджетів, підключених до мережі «Інтернет» у режимі «тут і зараз», такий формат є продовженням дистанційного навчання. Програми Face Time, Google Hangouts, Skype, Microsoft Teams або Zoom чи What’s App можна використовувати для забезпечення цих синхронних з’єднань. Серед переваг цього виду навчання – індивідуалізація тем, доступність, індивідуальне консультування з викладачем, ефективний зворотний зв’язок, зручність перегляду та опрацювання матеріалу заняття тощо. Дистанційне навчання – це багатозначне поняття, оскільки під ним можна розуміти що завгодно – відправлення завдання, контрольних та самостійних робіт. Воно може бути як синхронним, так і асинхронним, тобто повністю самостійним або з підтримкою викладача на певних етапах.

Ключові слова: дистанційне навчання, віртуальне навчання, онлайн-навчання, синхронне та асинхронне навчання, самостійна робота.

Список використаних джерел

1. Положення про дистанційне навчання. URL: http://osvita.ua/legislation/Dist_osv/2999/ (дата звернення: 28.04.2022).
2. Бацуровська І. В., Джаландінова Ю. А. Історія розвитку масових онлайн-курсів в освіті. Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. № 7. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN /Nvmdup_2015_1_7 (дата звернення: 28.04.2022).
3. Маркозов Д. О. Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти. URL: http://www.rusnauka.com/24_PNR_2009/Pedagogica/ 50819.doc.htm (дата звернення: 28.04.2022).
4. Толочко В. М. Проблемні аспекти дистанційної форми освіти та можливості її використання в Україні. URL: http://www.provisor.com.ua/archive/2009/N11/padfo_119.php (дата звернення: 28.04.2022).
5. Демида Б., Сагайдак С., Копил І. Системи дистанційного навчання: огляд, аналіз, вибір. Комп’ютерні науки та інформаційні технології. 2011. № 694. С. 98–107.