Стаття присвячена теоретичному аналізу феномена соціальної активності. Оскільки активність впливає на різні аспекти життя особистості і функціонування суспільства загалом, є показником соціальної адаптації та інтеграції індивіда в суспільство, вивчення означеної проблеми дуже актуальне.

Проаналізовані зарубіжні теорії і концепції, в яких порушувалися проблеми вивчення чинників, умов і факторів, що впливають на соціальну активність особистості, зумовлюють її виникнення і розвиток. Зокрема, вивчено наукові праці З. Фрейда, А. Адлера, К. Юнга, Е. Еріксона, К. Левіна, А. Маслоу, К. Роджерса, К. Хорні та ін., які представляють психодинамічний, біхевіористський, гуманістичний, когнітивний напрямки у психології.

Доведено, що феномен соціальної активності є складним особистісним утворенням, яке визначається й регулюється комплексом установок, уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізуються в процесі взаємодії в соціальній сфері, пов’язані з діяльністю в соціумі та дозволяють особистості успішно адаптуватися і здійснювати перетворення, рівень сформованості яких визначає самоактуалізацію та соціальну поведінку особистості з метою самореалізації.

Цінністю теоретичного аналізу стало те, що він зроблений на основі вивчення першоджерел психологів, представників зарубіжних теорій і концепцій.

Означено перспективи подальшого дослідження проблеми, які полягають у вивченні соціальної активності в різних соціокультурних, етнічних та історичних контекстах та визначенні вікових і гендерних відмінностей, факторів, що її зумовлюють.

Ключові слова: активність, соціальна активність, соціалізація, самоактуалізація.

Список використаних джерел:

1. Adler A. (1929), The science of living, Greenberg, New York.
2. Adler A. (1956), The Individual Psychology of Alfred Adler: A Systematic Presentation in Selection from His Writings, Basic Book, New York.
3. Adler A. (1964), Superiority and Social Interest: A collection oflater writings, Norhtwestern University Press, Evanston.
4. Allport G. (1937), Personality: A Psychological Interpretation, Henry Holt, New York.
5. Allport G. W. (1968), The person in psychology: Selected essays, Boston Beacon Press.
6. Bandura A. (1989), “Regulation of cognitive processes perceived self-efficacy”, Developmental Psychology, No. 5, pp. 729–735 (Human agency in social cognitive theory. American Psychologist, No. 44, pp. 1175–1184).
7. Erikson E. (1959), “Identity and the life cycle: Selected papers”, Psychological Issues, No. 1,1–171.
8. Freud S. (1917), Vorlesungen zur Einführung in die Psychoanalyse, Leipzig; H. Heller, Wien.
9. Horney K. (1950), Neurosis and Human Growth, Norton, New York.
10. Jung C. (1968), Analytical psychology: Its theory and practice (The Tavistock Lectures), Pantheon, New York.
11. Koffka K. (1909), “Experimental-untersuchungen zur Lehre vom Rhythmus”, Zeitschrift für Psychologic, No. 52, рр. 1–109.
12. Levin K. (1951), Field Theory in Social Science: Selected Theoretical Papers.
13. Maslow A. H. (1968), Toward a of psychology being
    (2^nd ed), Van Nostrand, New York.
14. Rogers C. R. (1961), On becoming a person: A therapist’s view of psychotherapy, Houghton Mifflin, Boston.