Актуальність представленої теми зумовлена як особливостями професійної підготовки працівників кримінально-виконавчої служби, так і важливістю ролі соціального інтелекту для фахівців у сфері «людина-людина».

Метою цієї статті є огляд теоретичних та емпіричних результатів дослідження взаємозв’язку загального, соціального та емоційного інтелекту у структурі професійної компетентності майбутніх фахівців пенітенціарної служби України.

Результати. Виявлено, що в сучасній науці інтелект узагалі визначається як багаторівнева організація пізнавальних сил, що охоплює процеси, стани і властивості особистості. Виділяють загальний (вербальний і невербальний), емоційний та соціальний інтелект. Визначено, що соціальний інтелект вимірюється сукупністю розумових здібностей та особистісних властивостей, пов’язаних із розумінням, аналізом, прогнозуванням поведінки, що визначає ефективність міжособистісної взаємодії, у тому числі у професійній діяльності.

Емпірично визначено прямий взаємозв’язок між інтелектуальними здібностями (загальним інтелектом), соціальним та емоційним інтелектом: чим вищий рівень загального інтелекту людини, включно з вербальними й невербальними здібностями, тим вищі соціальний та емоційний види інтелекту. Існує пряма залежність між невербальним та емоційним інтелектом і вербальним та соціальним інтелектом.

Висновок. Емпіричне дослідження виявило недостатній рівень розвитку соціального та емоційного інтелекту в курсантів. Результати дають нам підстави дійти висновку, що на сучасному етапі реформування вищої освіти професійне навчання майбутніх працівників пенітенціарної служби має бути направлено не тільки на формування професійних знань та вмінь, а й на формування інтелектуальних здібностей, у тому числі емоційного та соціального інтелекту.

Ключові слова: комунікація, професійна компетентність, інтелект, інтелектуальні здібності, соціальний інтелект, емоційний інтелект.

Список використаних джерел

1. Альохіна Н. Соціальний інтелект в структурі соціальної компетентності фахівців фармації. Вісник Харківського національного університету. Вип. 51. 2013. С. 58–63.
2. Власова О. І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку. Київ: КНУ, 2005. 328 с.
3. Лашук В. Г. Емоційний інтелект як чинник успішної соціалізації особистості в умовах нестабільності. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка. Київ: ГНОЗІС, 2011. Т. 13, Ч. 3. С. 219–226.
4. Науменко О. С. Соціальний та емоційний інтелект як складові соціальної обдарованості. Проблеми сучасної психології. Т. 40. 2018. С. 164–171.
5. Ожубко Г. В. Сутність та структура соціального інтелекту. Проблеми сучасної психології. Вип. 17. 2012. С. 88–94.
6. Савенков А. И. Структура социального интеллекта. Современная зарубежная психология. Т. 7. № 2. 2018. С. 265–271.
7. Ушаков Д. В. Социальный и эмоциональный интеллект: надежды, сомнения, перспективы (под ред. Д. В. Люсина, Д. В. Ушакова). М.: Институт психологии РАН. 2009. 383 с.
8. Харченко С. В. Структура соціального інтелекту особистості. Науковий вісник ХДУ. Вип. 6. Т. 1. 2017. С. 44–52.
9. Andreou E. Social preference, perceived popularity and social intelligence relations to overt and relational aggression. School Psychology International.Vol. 27. № 3. 2006.
10. Bar-On R. Emotional intelligence and self-actualization. Emotional intelligence in everyday life: A scientific inquiry. New York: Psychology Press. 2001.
11. Cantor N. Personality and social intelligence. Prentice Hall, Inc. Englewood Cliffs. New Jersey. 1983.
12. Gardner H. Frames of Mind. The Theory of Multiple Intelligence. New York: Basik. 1983.
13. Handbook of cultural intelligence: Theory, measurement, and applications Eds. S. Ang, L. Van Dyne. New York, NY: Routledge. 2015.