У статті визначено роль синергетичного підходу в професійній підготов­ці майбутніх педагогів. Встановлено, що засади синергетичної парадигми визначають основні методологічні орієнтири, на яких формуються професійні компетентності майбутніх викладачів. Зазначено, що особистість майбут­нього викладача-філолога є відкритою системою, в якій постійно оновлюється інформація та змінюються стани нерівноваги й спокою, що стимулює розвиток та самовдосконалення. Доведено, що педагогічний вплив має спонукати до креативних рішень та творчості, а суб’єкти впливу мають сприяти особистісному і професійному розвитку й саморозвитку. Обґрунтовано, що цілеспрямоване формування здатності до ймовірнісного та нелінійного аналізу нестандартних професійних ситуацій; з особливою уважністю ставитися до студентського колективу, орієнтуватися в умовах інформаційного суспільства, що сприяє професійному становленню педагога. Визначено, що засвоєння майбутніми викладачами української мови й літератури прийомів синергетич­ного аналізу та вміння їх застосовувати в професійній діяльності сприяє фор­муванню в них професійних компетентностей.

Ключові слова: синергетика, методологічний підхід, професійні компетентності, заклади вищої освіти, майбутні викладачі української мови й літератури.

Список використаних джерел

1. Кремень В. Г., Ільїн В. В. Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму: монографія. Київ: Педагогічна думка, 2012. 368 с.
2. Бряник Н. В. Философский смысл картины мира неклассической науки. Вопросы философии. 2013. № 1. С. 93–104.
3. Ивина А. А. Философия: энциклопедический словарь. Москва: Гардарики, 2004. 1074 с.
4. Хакен Г. Синергетика. Москва: Мир, 1980. 405 с.
5. Астафьева О. Н. Социокультурная синергетика: предметная область, история и перспективы. Синергетическая парадигма. Синергетика образования. Москва: Прогресс-Традиция, 2007. С. 470–481.
6. Вознюк О. В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика: монографія. Житомир: ЖДУ імені Івана Франка, 2012. 708 с.
7. Кремень В. Г. Освітній процес у вимірах синергетичного аналізу. Вища освіта України. № 3 (додаток 2). 2014. С. 7–16.
8. Громкова М. Т. Мировоззренческая функция современного образования. Magister. 2000. № 6. С. 38–50.
9. Цикін В. О. Синергетика і освіта. Синергетичне світобачення: наукові і педагогічні аспекти. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. С. 162–177.
10. Кудрявцев И. К., Лебедев С. А. Синергетика как парадигма нелинейности. Вопросы философии. 2002. № 12. С. 55–63.
11. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики. Режи­мы с обострением, самоорганизация, темпомиры. Санкт-Петербург: Алтейя, 2002. 414 c.
12. Ткаченко Л. І. Особистість у парадигмі синергетики: філософсько-освітній тезаурус. Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. № 3. С. 28–34.
    
    [collapse]