Статтю присвячено дослідженню «системи» як множини об’єктів, що взаємодіють між собою та набувають певних властивостей. Встановлено, що процес розвитку системи супроводжується перетворенням або статичністю елементів, а людина визначає основні засади її функціонування та обумовлює вектори еволюційного розвитку. Виходячи з цього соціально-економічну систему досліджено через призму економічної і соціальної сфери. Встановлено, що серед теоретико-методологічних підходів дослідження системи поширеними є формаційний та цивілізаційний підходи. Як системнуї методологію дослідження визначено кібернетику (як науку про управління складними системами) та синергетику (як науку про системи, що складаються з великої кількості підсистем, які взаємодіють між собою). Доведено, що одним із напрямів міждисциплінарних досліджень соціально-економічної системи з позиції соціосинергетичного підходу, економіки та психології є дослідження природи людських потреб і шляхів їхнього задоволення.

Ключові слова: система, соціально-економічна система, кібернетика, синергетика, соціосинергетика, економіка, психологія.

Список використаних джерел

1. Бир Ст. Кибернетика и управление производством. Москва: Физматгиз, 1963. 276 с.
2. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / под ред. Г. Н. Поварова. Москва: Наука; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. 344 с.
3. Голов Р. С. Инновационно-синергетическое развитие промыш­лен­ных организаций: теория и методология. Москва: Дашков и К, 2013. 420 с.
4. Делягин М. Грядущее как риск. Глобальный кризис. Путешествие будет тревожным. Новый мир. № 11. С. 135–148.
5. Жолдак В. И. Менеджмент: монографія. Москва: Физическая культура, 2006. URL: https://rucont.ru/efd/286719.
6. Занг В. Б. Синергетическая экономика. Москва: Мир, 1999. 335 с.
7. Карпичев В. С. Идея неравновесности – возможности для социологии. Социологические исследования. 2008. № 10. С. 23–28.
8. Маевский В. И. Экономическая эволюция и экономическая генетика. Вопросы экономики. 1994. № 5. С. 4–21.
9. Малков С. Ю. Применение синергетики для моделирования социальных процессов. Синергетическая парадигма. Социальная синергетика. Москва: Прогресс – Традиция, 2009. С. 203–204.
10. Мейн С. В. Заметки о редукционизме. Методология биологии: новые идеи (синергетика, семиотика, коэволюция). Москва: Эдиториал УРСС, 2001. С. 5–13.
11. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. Москва: Начала, 1997. 190 с.
12. Режабек Е. Я. Синергетические представления и социальная реальность. Синергетическая парадигма. Социальная синергетика. Москва: Прогресс – Традиция, 2009. С. 37–62.
13. Смирнов М. Синергетика. Введение в понятие. РИСК. 2005. № 2. С. 79–83.
14. Сорос Дж. Мировой экономический кризис и его значение. Новая парадигма финансовых рынков: пер. с англ. Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2010. 272 с.
15. Спенсер Г. Соціологія: навч. посібник. Львів: Укр. акад. друкар­ства, 2005. 360 с.
16. Хакен Г. Самоорганизующееся общество. Синергетическая парадигма. Социальная синергетика. Москва: Прогресс – Традиция, 2009. С. 350–369.