СПІЛКУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВИПУСКНИКА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Автор(и): Гетта В. Г., Єрмак С. М.

Місце роботи:

Гетта В. Г.,

кандидат педагогічних наук, професор кафедри
технологічної освіти та інформатики,
Чернігівський національний університет«Чернігівський
колегіум» імені Т. Г. Шевченка,м. Чернігів, Україна;

Єрмак С. М.,

кандидат педагогічних наук, доцент,учений секретар,
Академія Державної пенітенціарної служби,м. Чернігів, Україна

Мова: українська

Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки 2019. № 2 (3): 44-54

https://doi.org/10.32755/sjeducation.2019.02.045

Анотація:

У статті розглянуто проблему формування і розвитку в студентської молоді вміння спілкуватись у різних ситуаціях.

Навчатись спілкуватись, розмовляти – значить навчатись думати – засвоювати навколишній світ у поняттях. У мові та поняттях зберігається весь гігантський досвід людей. Навчаючись мові, людина одночасно отримує, так би мовити, в готовому вигляді знання, накопичені людьми впродовж тисячоліть, та переважну більшість знань про навколишній світ.

Останнім часом спостерігається тенденція заміни живого спілкування комунікацією через комп’ютер – соціальні мережі, сайти тощо. Звичайно, на перший погляд у цьому немає нічого поганого. Зручно, швидко, без зайвих емоцій між людьми поширюється інформація. У дійсності ж це далеко не так. Молоді люди поступово втрачають інтерес до безпосереднього спілкування та до людей як таких.

Зниження рівня та якості спілкування між людьми, появу агресивної поведінки автори пояснюють поступовим зменшенням безпосереднього спілкування, комп’ютерною та мобільною комунікацією та іншими причинами. Вони доводять, що безпосереднє спілкування розвиває мовлення, а значить і інтелект людини, сприяє її соціалізації, підвищує емоційний і почуттєвий рівень, що є дуже важливим для життєдіяльності особистості як такої.

Також у статті розглянуто науково обґрунтовані шляхи формування і розвитку спілкування між людьми. Проаналізовано особливості спілкування домінантних, недомінантних, мобільних та ригідних співрозмовників. Згадується і гендерний аспект спілкування.

Особлива увага авторів прикута до проблем спілкування викладача та студента, вчителя з учнем.

Висловлено думку, що культура спілкування формується і розвивається не шляхом вивчення якоїсь навіть самої досконалої навчальної дисципліни, а в процесі спілкування з дотриманням відповідних правил у сім’ї, освітньому закладі, суспільстві.

Ключові слова: спілкування, привабливість, мовлення, співрозмовник, невербальні засоби спілкування.

Список використаних джерел

  1. Бобир О. В. Етикет учителя. Київ: Слово, 2009. 216 с.
  2. Добрович А. Б. О психологии и психологии общения. Москва: Просвещение, 1987. 204 с.
  3. Левицька О. І. Моральний розвиток особи. Київ: Політвидав, 1990. 174 с.
  4. Тур О. Комунікативна діяльність майбутнього спеціаліста: сутність та характерні особливості. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Суми, 2016. № 5 (59). С. 219–225.
  5. Шеломенцев В. М.Етикетісучасна культура спілкування:навч.посіб. Київ: Лібра, 2003. 416 c.
    [collapse]

Повний текст .pdf

©2024. Пенітенціарна академія України