МІСЦЕ ПОНЯТТЯ «ОСОБИСТІСНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ ПОЗИТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Автор(и): Данильченко Т.В.

Місце роботи:

Данильченко Т.В.

доктор психологічних наук, доцент,

професор кафедри психології,

Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

ORCID: 0000-0001-8809-0132

Мова: українська

Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки 2020. № 2 (5): 52–69

https://doi.org/10.32755/sjeducation.2020.02.052

Анотація

Метою статті є аналіз сучасних концепцій, які використовуються для опису оптимального функціонування людини. Множинність термінології (щастя, психологічний добробут, процвітання) пов’язана з існуванням різних підходів до визначення екзистенціальної мети людського життя: задоволення чи користь. Спроби операціоналізувати компоненти благополуччя викликають певні труднощі, оскільки їх важко відокремити від предикторів та психологічних наслідків. Подолання методологічних обмежень зосереджені у двох напрямках. Структурно-багаторівневий підхід фокусується на визначенні структурних компонентів, типів благополуччя та пошуку способів їх взаємозв’язку між собою. Інтегральний підхід намагається знайти нове узагальнювальне (зонтичне) поняття для всіх концепцій оптимального функціонування людини.

Особисте благополуччя – це концепт, який об’єднує всі ознаки оптимальних умов та функціонування людини. Це суб’єктивність – індивідуальне переживання власного функціонування в повсякденному житті як результат самовизначення в теперішньому та очікувань щодо майбутнього, які залежать від імпліцитної концепції благополуччя. Афективна складова – емоційно-оцінне ставлення до окремих подій і життя в цілому. Обов’язковою умовою є позитивність такої оцінки – наявність певних позитивних переживань як результат сприймання об’єктивної життєвої ситуації, баланс позитивних і негативних емоцій. Наявність зовнішніх і внутрішніх критеріїв: з одного боку, відповідність системі цінностей, притаманних цій культурі, з іншого, оцінка щоденних зусиль та умов життя. Самодетермінація – можливість людини визначати характер оптимальної взаємодії між нею та середовищем, до певної міри її контролювати і нести відповідальність за наслідки.

Особисте благополуччя трактується як екзистенційний мультиконцепт, що відображає баланс між пошуком суб’єктом задоволення в різних сферах життя відповідно до імпліцитної концепції благополуччя і розкриттям особистого потенціалу та гармонії між внутрішнім і зовнішнім світом на основі значущих емоційних характеристик і позитивних якостей особистості.

Ключові слова: щастя, психологічне благополуччя, процвітання, суб’єктивне благополуччя, особистісне благополуччя.

Список використаних джерел

  1. Gasper, D. (2004), “Human well-being: concepts and conceptualizations”, in M. McGillivray (Ed.). Measuring well-being, Helsinki, Finland, UNU-WIDER, рр. 1–44. https://doi.org/10.5502/ijw.v3i1.7
  2. La Placa, V., McNaught, A. and Knight, A. (2013), “Discourse on wellbeing in research and practice”, International Journal of Wellbeing, Vol. 3, 1, рр. 116–125.
  3. Dodge, R., Daly, A., Huyton, J. and Sanders, L. (2012), “The challenge of defining wellbeing”, International Journal of Wellbeing,2, No. 3, рр. 222–235. https://doi.org/10.5502/ijw.v2i3.4
  4. Boniwell, І., David, S. and Ayers A. C. (Eds.) (2013), “The Oxford handbook of happiness”, Oxford, Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199557257.001.0001
  5. Alkire, (2002), Dimensions of human development. World Development,30, 181–205. https://doi.org/10.1016/S0305-750X(01)00109-7
  6. Seligman, (2011), Flourish: A visionary new understanding of happiness and well-being, New-York, Free press.
  7. Huppert, F.  (2009), “A new approach to reducing disorder and improving well-being” in E. Diener (Ed.). Perspectives on Psychological Science, 4, рр. 108–111. https://doi.org/10.1111/j.1745-6924.2009.01100.x
  8. Huppert, А. and So, T. C. (2013), “Flourishing across Europe: application of a new conceptual framework for defining well-being”, Social Indicator Research, Vol. 110, рр. 837–861. https://doi.org/10.1007/s11205-011-9966-7
  9. Raibley, (2011), “Happiness is not Well-being”, Journal of Happiness Studies,Vol. 19, рр. 1–25.
  10. Diener, E., Suh, E., Lucas, R.E. and Smith, H. L. (1999), “Subjective well-being: Three decades of progress”, Psychological Bulletin, Vol. 125, рр. 276–302. https://doi.org/10.1037/0033-2909.125.2.276
  11. Куликов Л. В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: учебное пособие СПб.: Питер, 2004. 464 с.
  12. Данильченко Т. В. Суб’єктивне соціальне благополуччя: психологічний вимір. Чернігів: Десна Поліграф, 2016. 544 с. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2016-28-93-107
  13. Brulde, B. (2007), “Happiness theories of the good life”. Journal of Happiness Studies, 8, рр. 15–49. https://doi.org/10.1007/s10902-006-9003-8
  14. Diener, E. and Lucas, R.E. (2000), “Explaining differences in societal levels of happiness: Relative standards, need fulfilment, culture and evaluation theory”, Journal of Happiness Studies,1, рр. 41–78.
  15. Kashdan, T. , Biswas-Diener, R. and King, L.A. (2008), “Reconsidering happiness: the costs of distinguishing between hedonics and eudaimonia”, The Journal of Positive Psychology,Vol. 3, No. 4, рр. 219–233.
  16. Parducci, A. (1995), Happiness, pleasure, and judgment: The contextual theory and its applications. Hillsdale, NJ, Lawrence Erlbaum.
  17. Созонтов А. Е. Гедонистический и эвдемонический подходы к проблеме психологического благополучия. Вопросы психологии. 2006. № 4. С. 105–114.
  18. Трошихина Е. Г., Манукян В. Р. Тревожность и устойчивые эмоциональные состояния в структуре психоэмоционального благополучия. Вестник СПбГУ. Психология и педагогика. Т.7. Вып.3. С. 211–223. URL: https://doi.org/10.21638/11701/spbu16.2017.302.
  19. Гришина Н. В. Экзистенциальная психология. Cанкт-Петербург: СПбГУ, 2018. 494 с.
  20. Diener, Е. (2013), “The Remarkable Changes in the Science of Subjective Well-Being”, Perspectives on Psychological Science,8, No. 6, рр. 663–666.https://doi.org/10.1177/1745691613507583
  21. Гилберт Д. Спотыкаясь о счастье. Москва: Альпина Паблишер, 2015. 320 с.https://doi.org/10.1177/0972622520150108
  22. Зимбардо Ф., Бойд Дж. Парадокс времени. Новая психология вре­мени, которая улучшит вашу жизнь. Cанкт-Петербург: Речь, 2010. 352 с.
  23. Kahneman, D. (2010), “Objective happiness” inKahneman, E. Diener, N. Schwarz (Eds.), Wellbeing: The foundations of hedonic psychology, New York, Russell Sage Foundation, рр.3–25. https://doi.org/10.1080/17439760802303044
  24. Зотова О. Ю. Психологическое благополучие личности. Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2017. 312 с.
  25. Леонтьев Д. А., Рассказова Е. И. Что надо для счастья: культурные, региональные и индивидуальные различия и инварианты источников счастья.Вестник КРАУНЦ. 2006. № 2. С. 3–12.
  26. Рат Т. Хартер Дж. Пять элементов благополучия: Инструменты повышения качества жизни: пер. с англ. Москва: Альпина Паблишерз, 2011. 148 с.
  27. Hettler, (1984), “Wellness: Encouraging a life time pursuit of excellenc”, Health values, Vol. 8, No.4, рр. 13–17.
  28. Pollard, and Lee, Р. (2003), “Child Well-Being: A Systematic Review of the Literature”, Social Indicators Research,Vol. 61, No. 1, рр. 59–78. https://doi.org/10.1023/A:1021284215801
  29. Masters,N. (2004), “Conceptualising and Researching Student Wellbeing”, Research conference, 2004. URL: http://research.acer.edu.au /cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=research_conference_2004 (accessed 15 January 2016).
  30. Michaelson,, Abdallah, S., Steuer, N., Thompson, S. and Marks, N. (2009), National accounts of well-being: Bringing real wealth onto the balance sheet. London, New Economics Foundation.
  31. Левіт Л. З. Психологія розвитку й реалізації життєвого потенціалу суб’єкта: автореф. дис. … д-ра психол. наук: 19.00.01. Київ, 2016. 40 с.
  32. Gallagher,W., Lopez, S.J. and Preacher, K. J. (2009), “The Hierarchical Structure of Well-Being”, Journal of Personality, Vol. 77, No. 4, рр. 1025–1049. https://doi.org/10.1111/j.1467-6494.2009.00573.x
  33. Левит Л. З., Радчикова Н. П. Личностно-ориентированная концепция счастья: теория и практика. Национальный психологический журнал. 2012. №2(8). С. 81–89.
  34. Воронина А. В. Оценка психологического благополучия школьников в системе профилактической и коррекционной работы психологической службы: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.04. Томск, 2002. 24 с.
  35. Busseri, M. and Sadava, S.W. (2011), “A review of the tripartite structure of subjective well-being: Implications for conceptualization, operationalization, analysis, and synthesis”, Personality and social psychology review, Vol. 15, No. 3, рр. 290–314. https://doi.org/10.1177/1088868310391271
  36. Карапетян Л. В. Психологические корреляты эмоционально-личностного благополучия. Вестник Кемеровского государственного университета. № 4. С. 132–140.
  37. Батурин Н. А., Башкатов С. А., Гафарова Н. В. Теоретическая модель личностного благополучия. Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия «Психология». 2013. Т. 6 № 4. С. 4–
  38. Козенко О. Г. Підходи до визначення змісту і структури поняття особистісне благополуччя. Міжнародні наукові дослідження: інтеграція науки та практики як механізм ефективного розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 26–27 квітня 2019 р.). Київ, 2019. С. 99–102.

[collapse]

Повний текст .pdf

©2024. Пенітенціарна академія України