Актуальність теми наукової статті обумовлена зростанням вагомості людського капіталу як чинника економічного зростання. Встановлено, що вчені розглядають людський капітал з позиції економічного активу, який формується шляхом інвестування в освіту і професійну підготовку робітника. Зазначено, що підготовка кваліфікованої робочої сили в Україні є неоптимальною і не відповідає потребам вітчизняного ринку праці, що потребує їх синхронізації. Визначено, що незважаючи на зниження основних кількісних показників охоплення вищою освітою, за останні десять років студентами закладів вищої освіти стають близько 70 % школярів і Україна за показником охоплення населення вищою освітою зберігає п’яте місце в Європі та дванадцяте у світі. Встановлено, що дефіцит кадрів, підготовлених для роботи в нових суспільно-економічних умовах, став об’єктивною причиною зміни структури спеціальностей, за якими здійснювалась підготовка фахівців. Підкреслено, що серед основних причин неформальної зайнятості є недосконалість організаційно-управлінських і регулятивних механізмів ринку праці, сфери зайнятості, розбалансованість ринку праці та освітніх послуг, унаслідок чого змінюється кількісно-якісна структура ринку праці та поглиблюється невідповідність рівня кваліфікації працівників потребам роботодавців. Досліджено, що крім формального сигналу щодо фахових компетентностей у вигляді диплому, роботодавець враховує наявність у претендентів на робоче місце «м’яких» навичок (soft skills), якими вважаються неспеціалізовані, міжпрофесійні навички, які дозволяють фахівцю адаптуватись до нових умов, виконувати нестандартні завдання, змінювати сферу зайнятості.

Ключові слова: ринок праці, людський капітал, трудові ресурси, безробіття.

Список використаних джерел

1. Антонюк В. Вища освіта у системі відносин ринку праці. Економічний вісник Донбасу. 2015. № 2 (40). С. 132–137.
2. Becker G. Human capital. URL: http: https://ssrn.com/abstract= 1496221 (дата звернення: 14.11.2020).
3. Bartlett W. The effectiveness of vocational education in promoting equity and occupational mobility amongst young people. Economic Annals. 2009. Vol. 54. Issue 180, рр. 7–39. https://doi.org/10.2298/EKA0980007B
4. Nordin M., Persson I., Rooth D. Education occupation mismatch: Is there an income penalty? IZA discussion paper. № 3806. Bonn: IZA, 2008.
5. Економічна активність населення України 2019. Статистичний збірник. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/ zb_EAN_2018.pdf (даа звернення: 14.11.2020).
6. Экономикс: принципы, проблемы и политика: учебник: пер. с англ. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю. 17-e изд. Москва: ИНФРА-М, 2009. 916 с.
7. Зінченко В. О. Якість вищої освіти: погляди науковців. Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. 2011. № 5 (216). С. 9–16.
8. Красковська О. Ю. Роль освіти в сучасних глобальних умовах. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2011. № 1 (4). С. 182–188.
9. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків (колективна науково-аналітична монографія) / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України. 2010. 496 с.
10. Сафонова В. Є. Вдосконалення методологічних підходів до оцінки якості вищої освіти як загальнодержавного пріоритету. Економiст. 2011. № 1. С. 54–59
11. Чухно А. А. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика. Твори: у 3 т. Т. 2. Київ: НДФІ, 2006. 512 с.
12. Шульга Н. Д. Законодавче забезпечення і чинники, що впливають на стан сучасної освітньої політики в Україні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2012. № 1. С. 274–281.
13. Schultz, T. W. Investment in Human Capital. The American Economic Review. 1961. Vol. 51, рр. 1–17.
14. ILO: Global employment trends for youth. URL: https://www.google.com/search?client=safari&rls=en&q=ILO+(2015),+%C2%A0Global+employment+trends+for+youth.&ie=UTF-8&oe=UTF-8. 2015.